Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Готельний бізнес: організаційні моменти
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН

Готельний бізнес по праву належить до прибуткових вкладень, причому навіть у складні часи. Не дивно, що й зараз знаходяться інвестори, готові відкрити готель. І тоді виникає питання: з чого розпочати? У цій статті "БУХГАЛТЕР&ЗАКОН" розгляне організаційні моменти, пов'язані з відкриттям готелів.

Які суб'єкти господарювання можуть відкрити готелі

Основними нормативними документами, які регламентують специфіку ведення готельного бізнесу, є Закон № 324/95, Правила № 19, Порядок № 297, Порядок № 803.

Готель – підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням (ст. 1 Закону № 324/95).

Готельна послуга – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

Незважаючи на те, що в наведеному визначенні стосовно готелю йдеться про підприємство, жодних обмежень щодо складу суб'єктів господарювання та організаційно-правової форми власників готелів нормативні документи не містять. Тому власником готелю може виступати юридична або фізична особа – підприємець.

Так що підприємцю насамперед необхідно обрати організаційно-правову форму створюваного готельного підприємства та пройти держреєстрацію (див. з цього приводу такі матеріали видання "БУХГАЛТЕР&ЗАКОН" (№ 28 за 2015 рік): "Створення ТОВ: правові аспекти", "Створення приватного підприємства: правові аспекти", "Створення акціонерного товариства: правові аспекти", "Створення підприємства: облікові аспекти".

Відповідно до Класифікатора ДК 009:2010 готельні послуги потрапляють до групи 55 – 55.10 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування". Тому такий вид діяльності повинен бути зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців.

Далі потрібно визначитися із системою оподаткування. Жодних податкових пільг для готельного бізнесу наразі не передбачено, тому натепер готелям вигідніше використовувати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку. Як правило, готелі належать суб'єктам господарювання, які включаються до третьої групи платників єдиного податку.

Причому зараз готель вигідніше реєструвати на приватного підприємця – платника єдиного податку, оскільки такі особи звільнені від застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО).

Так, згідно з п. 296.10 ПКУ РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої та третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000,00 грн.

Нагадаємо, що до 01.01.2015 р. готелі могли не використовувати РРО на підставі пп. 1 ст. 9 Закону № 265/95. Але тепер на готелі ця пільга не поширюється, оскільки вони надають послуги, а не продають продукцію.

Юрособи та фізособи-підприємці на загальній системі оподаткування є платниками ПДВ на загальних підставах. Тобто їхня обов'язкова реєстрація платником ПДВ проводиться згідно з п. 181.1 ПКУ, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 грн (без урахування ПДВ).

Відмітимо, що на облік у податкових органах підприємців ставить держреєстратор після проведення держреєстрації відповідного суб'єкта господарювання.

Основні вимоги до готелів

Відповідно до ст. 19 Закону № 324/95 забороняється надавати послуги з розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії. Тобто готелю обов'язково повинна бути присвоєна категорія, на що було звернено увагу в листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.11.2013 р. № 1462-07/06.

Категорії готелям установлюються за результатами добровільної сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) щодо безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна й охорони навколишнього середовища (п. 31 Порядку № 803). Обов'язкову сертифікацію готелів скасовано (див. наказ Мінекономрозвитку від 30.07.2012 р. № 876).

Готель повинен мати (п. 1.12, 1.13 Правил № 19):

• внутрішні правила проживання в готелі;

• книгу відгуків і пропозицій;

• журнал реєстрації вступного інструктажу працівників з питань охорони праці та журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні споживачів, повинен мати відповідну професійну підготовку, володіти іноземними мовами в необхідному обсязі в залежності від категорії готелю, додержуватись правил службового етикету (п. 1.8 Правил № 19).

Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні споживачів, повинен проходити медичне обстеження, результати якого відображаються в особових медичних книжках (п. 1.9 Правил № 19). Особова медична книжка пред'являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Матеріально-технічне оснащення та мінімальний перелік послуг, що надаються готелем, повинні відповідати вимогам, установленим стандартами та іншими нормативно-правовими документами для категорії одна "зірка" (п. 1.11 Правил № 19).

Вимоги до матеріального оснащення готелів залежать від категорії готелю та наведені в:

• ДСТУ 4269:2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 23.12.2003 р. № 225,

• ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщування", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 23.12.2003 р. № 225.

Готель може надавати (п. 1.3 Правил № 19):

• основні послуги – обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором;

• додаткові послуги – обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.

Готель самостійно визначає перелік, ціну основних послуг (які входять у ціну номера) і додаткових послуг (п. 3.5 Правил № 19). При цьому така інформація повинна бути в кожному номері готелю (п. 2.3 Правил № 19).

Ліцензування

Безпосередньо надання послуг з проживання постояльців ліцензуванню не підлягає. Однак готелі можуть проводити деякі види діяльності, на які потрібно придбавати ліцензію. Зокрема, це відноситься до операцій продажу алкоголю і тютюнових виробів, на які необхідно отримати ліцензію на роздрібну торгівлю (ст. 15 Закону № 481/95).

Документи

Готельні послуги надаються споживачу на підставі договору, який вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладання договору і повинен містити (п. 3.6 Правил № 19):

• найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця – прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про державну реєстрацію);

• прізвище, ім'я та по батькові споживача;

• інформацію про номер (місце в номері), що надається;

• ціну номера (місця в номері);

• інші необхідні дані на розсуд готелю.

На сьогодні не існує типової форми готельного рахунку, а також  первинних документів, обов'язкових до застосування всіма суб'єктами господарювання. Відповідно до п. 12 Порядку № 297 зразки форм документів первинного обліку у сфері надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) розробляє і затверджує Міністерство культури та туризму України, але їх до цих пір не затверджено.

Після того як було скасовано бланки суворого обліку в частині оформлення готельних послуг (спільний наказ Держбуду, Держкомітету молодіжної політики, спорту, туризму України від 24.07.2000 р. № 160/1261), залишилися лише рекомендовані форми, розроблені для ДП "Укркомунобслуговування" (наказ Держбуду від 13.10.2000 р. № 230).

Ці форми було рекомендовано для застосування готельними підприємствами незалежно від підпорядкування та форм власності Держбудом (лист від 06.03.2002 р. № 5/3-197) і Держтурадміністрацією (лист від 27.03.2002 р. № 14/08-78). Але оскільки зазначені документи саме рекомендовані, а не обов'язкові до використання, вони застосовуються не всіма готелями. Втім, їх зручно взяти за основу та доробити на розсуд готельного підприємства.

Про організаційні моменти готельного бізнесу, матеріально-технічне постачання та особливості обліку міні-барів дізнайтеся з матеріалів "БУХГАЛТЕР&ЗАКОН":

"Готельний бізнес: податковий і бухгалтерський облік" (№ 37 за 2015 р.);

"Готельний бізнес: матеріально-технічне оснащення" (№ 37 за 2015 рік);

"Готельний бізнес: особливості обліку міні-барів" (№ 37 за 2015 рік).

1. ПКУПодатковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон № 324/95Закон України "Про туризм" від 15.09.95 р. № 324/95-ВР.

3. Закон № 265/95Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

4. Закон № 481/95 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

5. Правила № 19 – Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 р. № 19.

5. Порядок № 297 – Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою КМУ від 15.03.2006 р. № 297.

6. Порядок № 803 – Порядок встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою КМУ від 29.07.2009 р. № 803.

7. Класифікатор ДК 009:2010 – Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua