Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Виплата дивідендів: процедурні питання
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН

Процедура виплати дивідендів відрізняється в акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю та у приватному підприємстві. Ці особливості необхідно враховувати під час виплати дивідендів, про що розповість видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН.

Як розраховуються дивіденди

У нормативних актах під дивідендами мається на увазі:

1) платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (пп. 14.1.49 ПКУ).

У редакції пп. 14.1.49 ПКУ, яка діє з 01.01.2017 р., також введено уточнення стосовно того, що: "Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників), у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини)";

2) частина прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їх частки у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С)БО 15);

3) частина чистого прибутку акціонерного товариства (далі – АТ), що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу (ч. 1 ст. 30 Закону № 514).

У всіх формулюваннях мається на увазі, що дивіденди розраховуються виходячи з бухгалтерського прибутку. Причому в пп. 57.11.1 ПКУ додатково зазначено, що:

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Тим часом порядок використання бухгалтерського прибутку для виплати дивідендів може відрізнятися. Так, виходячи з ч. 2 ст. 30 Закону № 514 виплата дивідендів за простими і привілейованими акціями здійснюється з:

– чистого прибутку звітного року;

– нерозподіленого прибутку минулих років.

Однак щодо дивідендів, що виплачуються за привілейованими акціями, в разі відсутності або недостатності зазначених джерел можуть використовуватися додаткові джерела виплати дивідендів – резервний капітал товариства або спеціальний фонд для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

У разі відсутності особливих положень інші госптовариства (ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства), а також приватні підприємства можуть виплачувати дивіденди з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років.

Слід також урахувати, що АТ, які є емітентами простих і привілейованих акцій, зобов'язані формувати резервний капітал (ч. 4 ст. 19 Закону № 514). АТ, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал (ч. 3 ст. 19 Закону № 514).

У ТОВ розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку (ст. ст. 14, 51 Закону № 1576). Зокрема, у ТОВ, діяльність яких регламентується Модельним статутом, резервний фонд становить не менше 25 % статутного капіталу та формується шляхом щорічного відрахування грошових коштів у розмірі 5 % від суми чистого прибутку ТОВ до досягнення цього розміру (п. 27 Модельного статуту).

У зв'язку з цим зазначені особи не можуть спрямувати на виплату дивідендів увесь чистий прибуток звітного року, оскільки частина прибутку спрямовується на формування резервного капіталу.

На практиці іноді виникає запитання: чи можна не виплачувати дивіденди за наявності прибутку? Тут слід урахувати, що рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами АТ, ТОВ або рішенням одноосібного власника (ТОВ, приватне підприємство). Якщо зазначені органи приймуть рішення не виплачувати дивіденди та спрямувати прибуток на інші цілі (наприклад, на створення резервного фонду), дивіденди не виплачуються, що підтверджують і офіційні органи.

Форма виплати дивідендів

Дивіденди можуть виплачуватися у грошовій та в натуральній формі. Тим часом АТ мають право виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами (ч. 1 ст. 30 Закону № 514). Щодо інших суб'єктів господарювання особливі умови стосовно форми виплачуваних дивідендів можуть передбачатися у Статуті.

Зокрема, слід урахувати, що ТОВ – платники єдиного податку не мають права виплачувати дивіденди у негрошовій формі з огляду на те, що їм дозволено здійснювати розрахунки за відвантажені товари тільки у грошовій формі (п. 291.6 ПКУ).

Під час виплати дивідендів у натуральній формі зазвичай їх нарахування здійснюють у грошовій формі, при цьому з особою, якій виплачують дивіденди, оформляють договір купівлі-продажу товарів, необоротних активів. Після цього здійснюють взаємозалік за зобов'язаннями (ст. 601 ЦКУ).

Обмеження виплати дивідендів

Обмеження у частині виплати дивідендів передбачено для АТ. Так, АТ не має права приймати рішення щодо виплати дивідендів у таких випадках:

1) за простими акціями, якщо:

– звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 31 Закону № 514);

– власний капітал АТ менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю (ч. 1 ст. 31 Закону № 514). Крім того, виплата не може здійснюватися в разі зменшення вартості чистих активів АТ до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу та резервного фонду (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– товариство має зобов'язання щодо викупу акцій відповідно до ст. 68 Закону № 514 (ч. 2 ст. 31 Закону № 514);

– поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю (ч. 2 ст. 31 Закону № 514);

– до повної сплати всього статутного капіталу (ч. 3 ст. 158 ЦКУ).

2) за привілейованими акціями, якщо:

– звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 31 Закону № 514);

– до повної сплати всього статутного капіталу (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– в разі зменшення вартості чистих активів АТ до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу та резервного фонду (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– у частині виплати дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів (ч. 3 ст. 31 Закону № 514).

На особливу увагу заслуговує дотримання умови щодо повної сплати всього статутного капіталу для прийняття рішення про виплату дивідендів. Тобто за наявності заборгованості засновників (учасників) АТ дивіденди виплачуватися не можуть. А от стосовно ТОВ і приватних підприємств наявність заборгованості засновників не є перешкодою для виплати дивідендів, якщо інше не передбачено у статуті.

Для AО, ТОВ, приватних підприємств виплата дивідендів без узгодження з розпорядником майна також забороняється в разі введення процедури розпорядження майном боржника в межах процедури банкрутства (ч. 5 ст. 22 Закону № 2343).

Порядок прийняття рішення щодо виплати дивідендів

Прийняття рішення щодо виплати дивідендів залежить від організаційної форми суб'єкта господарювання.

Для АТ порядок прийняття рішення щодо виплати дивідендів залежить від виду належної власнику акції (ст. 30 Закону № 514).

За простими акціями рішення щодо виплати дивідендів та їх сум приймається на загальних зборах АТ, які в обов'язковому порядку проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року (ч. 2 ст. 32 Закону № 514). При цьому до порядку денного річних загальних зборів обов'язково вноситься питання про затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом. Якщо питання про розподіл прибутку не було включено до порядку денного загальних зборів, рішення загальних зборів може бути визнано недійсним (п. 22 Постанови № 13).

Загальні збори АТ мають кворум за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 50 % голосуючих акцій (ч. 2 ст. 41 Закону № 514).

За привілейованими акціями порядок виплати дивідендів та їх сума визначаються у статуті АТ і не залежать від прийняття рішення на загальних зборах.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня його прийняття. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року (ч. 4 ст. 30 Закону № 514).

АТ в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне АТ повідомляє про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває АТ.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

ТОВ. Відповідно до ст. ст. 58, 59 Закону № 1576 рішення щодо виплати дивідендів приймається на загальних зборах учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників ТОВ скликаються не рідше ніж двічі на рік, якщо інше не передбачено установчими документами (ст. 61 Закону № 1576). Аналогічну норму містить і п. 34 Модельного статуту.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 50 % голосів (ст. 60 Закону № 1576). Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Рішення щодо виплати дивідендів приймається простою більшістю голосів (ст. 59 Закону № 1576) і оформлюється протоколом загальних зборів.

Приватне підприємство. У нормативних документах порядок прийняття рішення щодо виплати дивідендів приватним підприємством, втім, як і сама можливість проведення такої операції, не обумовлюється. Разом з тим, з огляду на те, що згідно зі ст. 44 ГКУ підприємництво ґрунтується на вільному розпорядженні прибутком, який залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, власник приватного підприємства має право отримати частину заробленого прибутку у вигляді дивідендів. Очевидно, порядок прийняття рішення щодо виплати дивідендів у приватного підприємства залежить від того, яку кількість власників воно має.

Якщо власників декілька, то прийняття рішення може здійснюватися за процедурою, аналогічною для ТОВ. У ситуації ж з одним власником у приватного підприємства або в ТОВ рішення щодо виплати дивідендів може бути оформлено наказом (розпорядженням) засновника.

Строк виплати дивідендів

Чіткі строки виплати дивідендів установлено тільки для АТ. Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 514 дивіденди виплачуються у такі строки:

– за простими акціями – у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів;

– за привілейованими акціями – у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

Тобто виплата дивідендів в АТ здійснюється один раз на рік.

Що стосується дивідендів у ТОВ та приватних підприємств, то строки, протягом яких має відбутися виплата дивідендів, нормативними актами не встановлені. Водночас ці питання можуть регулюватися у Статуті. Наприклад, п. 30 Модельного статуту передбачає, що виплата частки прибутку учасникам Товариства проводиться один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, що настає за звітним.

Умови та порядок виплати частини прибутку визначаються загальними зборами, тому дивіденди можуть виплачуватися не тільки за підсумками звітного року, а й щоквартально, що підтверджують і офіційні органи (див. п. 2 листа Мін'юсту від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1, листи Головного управління ДФС у Харківській області від 30.12.2015 р. № 5041/10/20-40-15-03-14, Головного управління ДФС у м. Києві від 04.05.2016 р. № 10176/10/26-15-14-06-04-29, від 04.10.2016 р. № 21611/10/26-15-14-06-04-29).

Стягнення дивідендів

Невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з чим настають правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ (п. 3.4 Постанови № 4). Тобто особа, якій не було виплачено дивіденди, може вимагати стягнення суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Стосовно стягнення заборгованості за нарахованими, але не виплаченими дивідендами, необхідно зазначити таке. За відсутності спеціальних строків давності до стягнення "дивідендної" заборгованості застосовуватимуться загальні строки давності, а саме три роки (ст. 257 ЦКУ), за дивідендами:

– нарахованими на прості акції АТ – починаючи з сьомого місяця з дня прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів;

– нарахованими на привілейовані акції АТ – починаючи з сьомого місяця наступного за звітним року;

– належними учасникам ТОВ або приватного підприємства – починаючи з граничного терміну виплати дивідендів, установленого у статутних документах, а за його відсутності – починаючи з дня, в якому учаснику було відмовлено у виплаті дивідендів під час звернення з такою вимогою (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

При цьому слід звернути увагу на такий момент: якщо рішення про виплату дивідендів не було належним чином документально оформлено (зафіксовано в протоколі загальних зборів), то акціонер (учасник) не матиме права на витребування дивідендів.

Як зазначають суди:

– суд має право прийняти рішення щодо стягнення дивідендів тільки за наявності рішення загальних зборів АТ про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру дивідендів, строки та порядок їх виплати (п. 3.1 Постанови № 4);

– якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток АТ, господарський суд не може замінити вищий орган управління АТ і втрутитися у господарську діяльність АТ. Тобто законодавство не передбачає можливості виплати акціонеру (учаснику) дивідендів на підставі рішення суду (п. 35 Постанови № 13, п. 3.1 Постанови № 4);

– рішення загальних зборів про нарахування та виплату дивідендів тільки одному або частині акціонерів, які не є власниками привілейованих акцій, порушує права інших акціонерів на отримання частини прибутку товариства і буде визнано незаконним (п. 3.2 Постанови № 4).

Якщо ж дивіденди залишаються невиплаченими через те, що учасник не прийшов за їх отриманням, емітент може виконати свої зобов'язання шляхом внесення суми дивідендів на депозит нотаріуса (ст. 537 ЦКУ, ст. 85 Закону № 3425).

Також на цю тему читайте матеріали видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 01-02 за 2017 рік):

"Виплата дивідендів юридичним особам: облік в емітента";

"Одержання дивідендів юридичною особою: облік у інвестора".

1. ЦКУ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ПКУПодатковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. ГКУГосподарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

4. Закон № 514Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI.

5. Закон № 1576Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII.

6. Закон № 2343Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. № 2343-XII.

7. Закон № 3425Закон України "Про нотаріат" від 02.09.93 р. № 3425-XII.

8. П(С)БО 15 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290.

9. Постанова № 4 Постанова Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 р. № 4.

10. Постанова № 13Постанова Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

11. Модельний статут – Модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю, затверджений постановою Кабміну від 16.11.2011 р. № 1182.

12. Проект № 5368проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо покращення інвестиційного клімату в Україні)" від 07.11.2016 р. № 5368.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua