Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Відпустки: правила та порядок надання
Олена Ткаченко, консультант з питань обліку та оподаткування

Починається довгоочікуваний сезон відпусток. Проте потрібно не лише спланувати відпочинок, а й розпланувати роботу на підприємстві так, аби вона продовжувалася у звичайному ритмі. А для цього необхідно пам'ятати про основні правила та порядок надання щорічних відпусток.

Право на оплачувану щорічну відпустку гарантовано ст. 45 Конституції. Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено КЗпП, Законом № 504 та іншими законодавчими актами.

Коли виникає право на щорічну відпустку

Право на відпустку мають громадяни, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду діяльності й галузевої приналежності, а також громадяни, що працюють за трудовим договором у фізособи (ч. 1 ст. 2 Закону № 504).

Тобто за кожен день перебування в трудових відносинах з роботодавцем у працівника накопичується час відпустки.

Такі ж самі права на щорічну відпустку, як й інші працівники, мають:

– сумісники;

– працівники – іноземці чи особи без громадянства;

– працівники, які працюють у режимі неповного робочого часу;

– працівники, які працюють у режимі скороченого робочого часу;

– працівники, які працюють у фізособи-підприємця.

Фізособи, що виконують роботи на підставі укладеного цивільно-правового договору, не перебувають у трудових відносинах з підприємством чи підприємцем, тому право на відпустку у такому випадку не виникає.

Право на відпустки у працівника зберігається й у разі його звільнення (ст. 3 Закону № 504). За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки.

Але якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток (ст. 24 Закону № 504).

Зверніть увагу, що законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку.

Види щорічних відпусток

Статтями 74, 76 КЗпП і ст. 4 Закону № 504 встановлені такі види щорічних відпусток:

1) основна відпустка (ст. 6 Закону № 504);

2) додаткова відпустка:

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1 (ст. 7 Закону № 504);

– додаткова відпустка за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону № 504);

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

При цьому законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Тривалість щорічної відпустки

Тривалість відпусток не залежить від режимів і графіків роботи і розраховується в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону № 504).

При визначенні тривалості відпустки не враховуються:

святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП), що припадають на відпускний період (ст. 781 КЗпП, ст. 5 Закону № 504);

дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону № 504).

Відпустка автоматично продовжується на кількість таких святкових або неробочих днів (ч. 3 ст. 67 КЗпП).

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП). А відтак щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена на дні:

– тимчасової непрацездатності працівника;

– відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону № 504).

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Чинним законодавством, зокрема ст. 6 Закону № 504, передбачене також установлення більшої тривалості щорічних відпусток для певних галузей та категорій працівників.

Щорічні додаткові відпустки становлять:

– за роботу із шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1 – до 35 календарних днів;

– за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 – до 35 календарних днів;

– працівникам із ненормованим робочим днем – до 7 календарних днів.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, – 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону № 504).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним (трудовим) договором за кожним видом робіт, професій і посад залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до ст. 91 КЗпП та ст. 69 ГКУ підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників, у т. ч. і щорічні відпустки більшої тривалості.

Щорічна основна та додаткова відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно або окремо.

Для визначення кількості днів відпустки враховується стаж роботи, що дає на неї право (див. таблицю).

Таблиця

Вид відпустки

Норма Закону № 504

Періоди роботи, що дають право на щорічну відпустку

Основна відпустка

ч. 1 ст. 9

Час фактичної роботи (в т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (в т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата у порядку, визначеному ст. ст. 25 і 26 Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина-інвалід підгрупи А" – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку

Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів

Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників

Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Додаткова відпустка

ч. 2 ст. 9

Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади

Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці

Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Порядок надання відпустки

У перший рік працівник має право на відпустку повної тривалості тільки після закінчення 6 місяців безперервної роботи. Проте деякі категорії працівників можуть одержати відпустку повної тривалості до спливу 6 місяців у перший рік роботи на цьому підприємстві за їх бажанням (ч. 7 ст. 10 Закону № 504). Зокрема, це:

1) жінки – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інваліди;

3) особи віком до вісімнадцяти років;

4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

5) особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Трудовим чи колективним договором можна передбачити надання відпустки до закінчення 6 місяців у перший рік роботи або одержання відпустки в будь-який зручний час певним категоріям працівників.

Якщо відпустка надається раніше, до настання 6-тимісячного строку, то її тривалість розраховується пропорційно відпрацьованому часу.

Умова:

Працівника віком до 18 років прийнято на роботу 1 березня 2017 року, а з 1 липня 2017 року він йде у відпустку. Тривалість щорічної основної відпустки для нього встановлена 31 календарний день.

Рішення:

Розрахуємо кількість днів відпустки, які належать працівнику за час роботи на підприємстві. Для цього:

1) визначимо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів загалом за рік:

31 / (365 - 11) = 0,0876 к. дн.;

2) визначимо стаж, що дає право на щорічну відпустку працівника:

31 к. дн. + 30 к. дн. + 31 к. дн. + 30 к. дн. = 121 к. дн.;

3) розрахуємо кількість днів відпустки, які належать працівнику:

0,0876 к. дн. х 121 к. дн. = 10,60 к. дн., з округленням – 11 к. дн.

Щорічні відпустки, як правило, надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи надаються в будь-який час робочого року згідно із затвердженими графіками. Щоправда, деяким категоріям працівників, зокрема зазначеним у ч. 13 ст. 10 Закону № 504, щорічні відпустки зобов'язані надаватися в зручний для них час.

Крім того, працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу й назад (ч. 8 ст. 10 Закону № 504) мають право на щорічну відпустку або її частину, але не менше 12 календарних днів. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості забороняється:

– протягом двох років підряд;

– протягом робочого року особам віком до 18 років;

– працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці або з особливим характером праці.

(ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст.11 Закону № 504)

Порушення цих норм може призвести до фінансової відповідальності відповідно до ст. 265 КЗпП – штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (3200 грн у 2017 році) та накладання адміністративного штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і громадян – суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 НМДГ (від 510 грн до 1700 грн) (ч. 1 ст. 41 КпАП).

Читайте також на цю тему матеріали видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 20-21 за 2017 рік):

"Порядок оформлення щорічної відпустки";

"Алгоритм розрахунку відпускних";

"Розрахунок відпускних: практичні приклади";

"Навчальна відпустка";

"Перехідні відпускні: нарахування, оподаткування, звітність".

1. Конституція Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

2. КЗпП Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

3. ЦКУ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

4. ГКУ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

5. Закон № 504 Закон України "Про відпустки " від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

6. Список № 1 – Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290.

7. Список № 2 – Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua