Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
"Зупинити не можна, продовжити", або Про сьогоднішні проблеми виконавчого провадження
Віталій Правдюк, к.ю.н., адвокат

Останнім часом нашу країну охопило реформування: реформується медицина, судова система, будівництво. Одним словом, майже все. Уряд та окремі міністри не втомлюються рапортувати в стилі: "ми все, що було, розвалили та створили абсолютно нову концепцію всього". При цьому якість дуже часто приноситься в жертву кількості. Замість хірургічних змін щодо найуразливіших місць старі закони "викидаються" й ухвалюються абсолютно нові. При цьому часом разом із "сміттям" "викидається" багато корисних напрацювань. Не уникло цієї долі й виконавче провадження. Нижче розглянемо приклад, що називається з життя.

Опис ситуації

Якийсь громадянин України (назвемо його умовно – Петренко) є директором підприємства (умовно – ТОВ "Х"). У власності ТОВ "Х" перебувають нежитлові приміщення, які використовуються для статутної діяльності підприємства. У 2014 році було проведено реконструкцію нежитлових приміщень, об'єкт було введено в експлуатацію, було зареєстровано відповідну декларацію.

Місцевий орган архітектурно-будівельного контролю (далі – ДАБК) у 2016 році проводить позапланову перевірку нежитлових приміщень на підставі звернення фізичної особи. Під час перевірки інспектор ДАБК знаходить якісь порушення містобудівного законодавства. За результатами перевірки складено акт перевірки та припис про усунення порушення. ТОВ "Х" із висновками перевірки не погоджується, для чого відповідний позов подається до місцевого адміністративного суду.

У зв'язку із судовою реформою всі суди відчувають гострий брак суддів, і за весь 2016 рік в адміністративному суді відбулося тільки одне засідання у справі.

Незважаючи на судове оскарження всіх документів за підсумками перевірки, інспектор ДАБК вирішив перевірити, як виконуються вимоги, і знову прийшов із перевіркою. Тепер інспектор оштрафував директора ТОВ "Х" за невиконання припису на 5000 гривень.

У постанові прямо зазначено строк, у який Петренко має право оскаржити постанову, що він і реалізував, вчасно оскарживши постанову в суді.

Судове засідання за позовом щодо оскарження постанови не встигло ще відбутися, як Петренко отримує поштою "лист щастя" з боку місцевої державної виконавчої служби (далі – ДВС), у якому зазначено про відкриття провадження та накладення арешту на все майно Петренка (будинок, квартиру, автомобіль).

Петренко приїжджає разом з адвокатом до ДВС улаштовувати скандал, адже він усе зробив правильно, по суті виконавче провадження відкрито на підставі документа, який не є виконавчим. Однак його очікує "холодний душ": "ми нічого про те, що ви оскаржили постанову, не знали, і згідно з новим Законом про виконавче провадження в нас немає жодних підстав закрити або зупинити провадження, звертайтеся до суду". Німа сцена...

Розбираємося в законодавстві

Напевно, перше враження, яке виникає після прочитання зазначеної вище ситуації, – це щось на зразок: "ці нероби з ДВС просто нічого не хочуть робити, ось і шукають усякі відмовки", однак у разі детального вивчення "матчастини" починаєш розуміти, що не все так однозначно.

Отже, згідно з п. 26 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження.

Відповідно до п. 29 Порядку № 244 оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, згідно з п. 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Новий Закон про ВП набув чинності 5 жовтня 2016 року. Зокрема, у ч. 4 ст. 4 Закону про ВП серед підстав, коли виконавчий документ повинен повертатися стягувачу, прямо зазначено випадок, коли рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

Начебто все зрозуміло: Петренко повністю правий, а співробітники ДВС ні. Але ні у ст. 4 Закону про ВП, ні в новій редакції Інструкції № 512 ні слова не сказано про обов'язок виконавця перевіряти, який документ набув чинності, а який ні. Більшість представників контролюючих органів просто відраховують відповідний термін (зазвичай 10 або 15 днів) та направляють постанову до ДВС на стягнення.

Відповідно постає запитання: що робити, якщо виконавче провадження відкрито, а обставини, зазначені в п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону про ВП, виявлено після відкриття виконавчого провадження?

Законом про ВП передбачено такі способи:

– відкладення, відстрочка, розстрочка, встановлення чи зміна порядку виконання рішення (ст. ст. 32 та 33);

– зупинення ВП (ст. 34);

– повернення виконавчого документа (ст. 37);

– закінчення виконавчого провадження (ст. 39).

У Законі № 606, що вже втратив чинність, подібний до описаної вище фабули випадок зупинення було викладено у ст. ст. 37 та 38. Так, у п. 6 ст. 37 Закону № 606 було зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі "зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право".

Згідно з п. 17 Інструкції № 512 за наявності обставин, передбачених ст. 34 Закону про ВП, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.

Однак тепер у ст. 34 Закону про ВП такого випадку просто немає, і відповідно виконавець не може взагалі нічого зробити: ні зупинити, ні закрити виконавче провадження у разі оскарження виконавчого документа.

Єдиний орган, який може закрити виконавче провадження, – це суд, одна сума судового збору за початок розгляду в якому може перевищити сам розмір штрафу.

Резюме статті

На жаль, українське реформування часом нагадує маятник із киданням з однієї крайності в іншу. Після багаторічної критики виконавчого законодавства, яке залишає занадто багато лазівок для недобросовісних боржників, законодавець здійснив кидок в іншу крайність, зробивши неможливим зупинення виконавчого провадження навіть із малозначущих питань, які є очевидними для всіх учасників, інакше як за рішенням суду. На думку автора, необхідним є внесення змін до не так давно прийнятого Закону про ВП, який повинен бути доповнений нормою про те, що виконавче провадження має бути закрито, якщо після його відкриття виконавець виявить факти, які свідчать про те, що виконавчий документ, який став підставою для відкриття виконавчого провадження, зупинений або не набув чинності в передбаченому Законом порядку.

1. Закон про ВПЗакон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

2. Закон № 606Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. № 606-XIV.

3. Порядок № 244 – Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабміну від 06.04.95 р. № 244.

4. Інструкція № 512 – Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін'юсту від 02.04.2012 р. № 512/5.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua