Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Бартерні операції в ЗЕД: правова регламентація та валютний контроль
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН

Валютне регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має специфіку. Причому за порушення в цій сфері накладають досить серйозні санкції. У зв'язку з цим у статті розглянемо загальні питання, пов'язані з правовою регламентацією бартерних операцій і валютним контролем.

Правові аспекти

Особливості укладення бартерних договорів у сфері ЗЕД регламентує Закон № 351. Згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Таким чином, у сфері ЗЕД до бартерних належать як безпосередньо бартерні договори, що передбачають обмін товарами (роботами, послугами), так і договори зі змішаною формою оплати, коли частина вартості продукції компенсується в грошовій формі.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора (ч. 2 ст. 1 Закону № 351, п. 1.6 Положення № 201).

У розділі "Предмет договору" наводиться точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок. Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) достатньо велика, це відображається в додатку (специфікації), який повинен бути невід'ємною частиною договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті договору. Для бартерного (товарообмінного) договору такий додаток (специфікація), крім того, балансується ще за загальною вартістю експорту й імпорту товарів (робіт, послуг), що передбачено в п. 1.3 Положення № 201.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно до законодавства України (ч. 3 ст. 1 Закону № 351).

Водночас в Україні встановлено:

– Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється (додаток 1 до Постанови № 756);

– Перелік товарів (робіт, послуг), імпорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється (додаток 2 до Постанови № 756).

Стосовно бартерних операцій у сфері ЗЕД важливо визначити в договорі право, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 32 Закону № 2709). Умова про вибір матеріального та процесуального права, яке застосовуватиметься судом у разі виникнення спору за ЗЕД-контрактом, належить до його обов'язкових умов (п. 1.12 Положення № 201).

Якщо договір регулюється правом України, то особливості укладання договору міни регламентуються § 6 гл. 54 ЦКУ і ст. 293 ГКУ.

За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст. 715 ЦКУ). До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить сутності зобов'язання (ч. 1 ст. 716 ЦКУ, ч. 5 ст. 293 ГКУ).

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін (ч. 2 ст. 715 ЦКУ, ч. 2 ст. 293 ГКУ).

Сторони можуть домовитися про обмін товарами різної вартості. У цьому випадку в договорі може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч. 3 ст. 715 ЦКУ, ч. 3 ст. 293 ГКУ).

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦКУ).

Тому якщо в договорі не будуть передбачені особливі умови переходу права власності на товар, то за загальними правилами він відбудеться на останню дату (або за відвантаженням товару покупцеві, або за одержанням від нього товару), що впливає й на облік (див. статті "Бартер подібними запасами у сфері ЗЕД: облік та оподаткування", "Бартер неподібними запасами у сфері ЗЕД: облік у розрізі практичних ситуацій").

У зв'язку з цим якщо сторони бажають відображати операції за бартерними договорами в "звичайному порядку", тобто на дату передачі товару покупцеві (ч. 1 ст. 334 ЦКУ), таку умову обов'язково слід зазначити в договорі міни.

Договором може бути встановлено обмін майна на роботи, послуги (ч. 5 ст. 715 ЦКУ). Не може бути об'єктом міни майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальній власності, у разі, якщо друга сторона договору міни не є відповідно державним або комунальним підприємством (ч. 4 ст. 293 ГКУ).

У бартерному договорі обмін товарами (роботами, послугами) відбувається в межах одного укладеного договору за збалансованою вартістю. Більш чітко це видно з визначення бартерного договору, наведеного в пп. 14.1.10 ПКУ, де під бартерною (товарообмінною) операцією розуміється господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

За цією ознакою бартерні договори відрізняються від договорів, за якими здійснюється залік зустрічних однорідних вимог, що відбувається в рамках різних договорів, з чим погоджуються й податківці (див. лист ДФСУ від 28.10.2015 р. № 22799/6/99-99-19-02-02-15).

Тому на бартерні договори не поширюються обмеження, установлені в п. 4 Постанови № 410, відповідно до яких уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

– в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора / російських рублях (незалежно від суми операції);

– в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США).

Валютне регулювання

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг – з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг (ч. 1 ст. 2 Закону № 351).

Оскільки цей строк установлено в спеціальному законодавчому акті, на бартерні договори не поширюються норми п. 1 Постанови № 410 у частині тимчасового скорочення строків розрахунків до 120 календарних днів. Адже зазначеною нормою регламентується порядок проведення розрахунків за операціями експорту й імпорту товарів, передбачені в ст. ст. 1 і 2 Закону № 185. На строк "180 календарних днів" стосовно бартерних операцій орієнтуються й податківці (див. роз'яснення з розділу 114.06 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ).

Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг – дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг (ч. 1 ст. 2 Закону № 351).

У разі переоформлення у встановленому порядку бартерного договору на інші види зовнішньоекономічного договору строки, передбачені ст. 1 Закону № 351, не поновляються та не перериваються (ч. 4 ст. 2 Закону № 351).

Контролюють дотримання строків проведення розрахунків за бартерними договорами податківці. Згідно з п. 3.7 Інструкції № 136 банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини імпортного договору резидента, яка передбачає розрахунки в грошовій формі (у разі зміни умов бартерного договору, що передбачає заміну зобов'язань резидента з постачання товару на зобов'язання щодо оплати товару нерезиденту повністю або частково в грошовій формі).

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України зазначеного в ч. 1 ст. 2 Закону № 351 строку ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, спричиняє стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % вартості імпортованих неодержаних товарів (робіт, послуг). Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості (ч. 1 ст. 3 Закону № 351).

Однак якщо заборгованість за бартерним договором виникла через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону № 351, припиняються і пеня за їхнє порушення протягом дії цих обставин не стягується.

Настання й закінчення дії обставин непереборної сили має бути підтверджене довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини мали місце. Обставини форс-мажору підтверджуються у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 3 Закону № 351). Див. з цього приводу статтю "Компенсація збитків від форс-мажору: правові аспекти".

Крім того, у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України чи іншим уповноваженим арбітражем, у тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором, строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону № 351, припиняються і пеня за їхнє порушення в цей період не сплачується (ч. 3 ст. 3 Закону № 351).

Є ще одна відповідальність за порушення строків проведення розрахунків. Зокрема, ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється в тому випадку, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню (ст. 16 Закону № 959, роз'яснення з розділу 114.06 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ). Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, і квот на 2017 рік наведено в Постанові № 1009.

Між тим відповідно до норм ст. 37 Закону № 959 до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, які встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Стосовно бартерних операцій зустрічаються випадки запровадження індивідуального режиму ліцензування при порушенні строків проведення розрахунків, передбачених ч. 1 ст. 2 Закону № 351. Порядок видачі індивідуальних ліцензій регламентується Положенням № 47.

Здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій тягне за собою накладення штрафу згідно зі ст. 37 Закону № 959 у сумі 10 % вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції (ст. 16 Закону № 959).

Ще один момент, на який необхідно звернути увагу, пов'язаний з експортом або імпортом робіт, послуг за бартерним договором.

Так, згідно зі ч. 4 ст. 3 Закону № 351 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити митницю (якщо імпортуються або експортуються за таким договором товари) або податкову інспекцію (якщо імпортуються або експортуються за таким договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). На це звертають увагу й податківці (див. роз'яснення з розділу 114.06 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ).

Форму такого повідомлення наведено в додатку 1 до Порядку № 404. Повідомлення подається особисто або поштою у двох примірниках. Один примірник залишається для обліку й контролю в податкових органах, а на другому примірнику проставляється штамп податкового органу і він залишається в учасника зовнішньоекономічного контракту та резидента України (п. 1.2 Порядку № 404).

Неподання або несвоєчасне подання такої інформації (повідомлення) спричиняє нарахування пені в розмірі 1 % вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартість експортованих товарів (робіт, послуг).

Стягнення податковими органами пені, нарахованої в іноземній валюті, здійснюється в гривнях за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (див. лист ДПАУ від 31.03.2009 р. № 6602/7/22-5017).

1. ЦКУЦивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ПКУПодатковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. ГКУГосподарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

4. Закон № 185Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

5. Закон № 351Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.98 р. № 351-XIV.

6. Закон № 959Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. № 959-XII.

7. Закон № 2709Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. № 2709-IV.

8. Інструкція № 136 – Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.

9. Положення № 201 – Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки України від 06.09.2001 р. № 201.

10. Положення № 47 – Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затверджене наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 47.

11. Постанова № 410постанова Правління НБУ від 13.12.2016 р. № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

12. Постанова № 756постанова Кабміну "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 29.04.99 р. № 756.

13. Постанова № 1009постанова Кабміну "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2017 рік" від 28.12.2016 р. № 1009.

14. Порядок № 404 – Порядок повідомлення органів Державної податкової служби суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності про здійснення товарообмінних операцій на виконання частини 4 статті 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності", затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 26.08.2003 р. № 404.

15. Класифікатор – Класифікатор іноземних валют та банківських металів, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua