Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Купівля-продаж корпоративних прав: правові аспекти
Влада Карпова, к. е. н., експертка, ЛІГА:ЗАКОН

У складні часи власники корпоративних прав змушені приймати рішення про те, що з ними робити далі. Нерідко внаслідок певних обставин власники приймають рішення про їх продаж. У цій статті "БУХГАЛТЕР&ЗАКОН" розповість про те, на які правові особливості потрібно звернути увагу, щоб надалі не виникало проблем з партнерами з приводу таких операцій.

Загальні моменти

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГКУ, пп. 14.1.90 ПКУ).

Окреме визначення корпоративних прав для акціонерних товариств (АТ) містить п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 514. Згідно із зазначеною нормою корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні АТ, отримання певної частини прибутку дивідендів та активів АТ у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Носіями корпоративних прав є:

• у товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товаристві з додатковою відповідальністю, командитному та повному товаристві – учасники цих товариств;

• в АТ – акціонери.

Стаття 116 ЦКУ передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Слід врахувати, що при відчуженні частки змінюється тільки склад учасників товариства, а розмір власного капіталу товариства залишається таким самим.

Особливості відчуження корпоративних прав у ТОВ

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦКУ і ч. 1 ст. 53 Закону № 1576 учасники ТОВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. При цьому отримувати згоду інших учасників товариства на передачу такої частки не потрібно (пп. 3.2.3 Рекомендацій).

Ціна продажу частки визначається сторонами самостійно і не залежить від розміру внеску учасника у власний капітал при створенні товариства.

У той же час відчуження учасником ТОВ своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦКУ та ч. 2, 3 ст. 53 Закону № 1576).

Наслідки продажу учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників чітко не визначені, що призводить до різнотлумачень на практиці.

Зокрема, у пп. 3.2.4 Рекомендацій вказано, що недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Разом з тим у п. 31 Постанови № 13 зазначено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому випадку будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою ч. 4 ст. 362 ЦКУ.

Частка учасника ТОВ може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій вона вже оплачена (ч. 3 ст. 147 ЦКУ та ч. 4 ст. 53 Закону № 1576).

Продаж частки у ТОВ може бути оформлено договорами з різними назвами, зокрема: договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, договором купівлі-продажу корпоративних прав, договором відступлення корпоративних прав тощо. Зазвичай у таких договорах маються на увазі саме відносини з купівлі-продажу корпоративних прав.

У листі Держкомпідприємництва від 25.08.2004 р. № 5764 була висловлена позиція, що договір купівлі-продажу корпоративних прав має бути нотаріально засвідчений.

Насправді законодавство не містить обов'язкових вимог про нотаріальне засвідчення такого договору і він може бути укладений у простій письмовій формі. Це підтверджують і суди (див., наприклад, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 р. у справі № 904/1707/15).

При цьому положення ч. 3 ст. 29 Закону № 755 передбачають, що у випадку внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія), зокрема, одного із таких документів:

• заяви,

• договору,

• іншого документа про перехід або передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим ТОВ воно зобов'язане (ч. 4 ст. 147 ЦКУ):

1) продати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом (положеннями ч. 5 ст. 53 Закону № 1576 передбачено річний строк для прийняття такого рішення) або

2) зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦКУ.

Особа, яка придбала частку у статутному капіталі ТОВ, здійснює права та виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі (п. 31 Постанови № 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Але хоча майнові права (в тому числі й корпоративні) віднесені в ЦКУ до майна (ч. 1 ст. 190 ЦКУ), визначити момент їх передання досить складно.

Тому задля уникнення непорозумінь бажано в договорі купівлі-продажу корпоративних прав указати, на яку дату право власності на них переходить до нового власника.

Наприклад, у постанові ВГСУ від 13.08.2013 р. № 927/84/13-г при визначенні дати переходу права власності на корпоративні права суд орієнтувався на відповідну умову договору. А в договорі було передбачено, що право власності на предмет договору (корпоративні права) переходить до покупця з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства.

Виходячи з подібних умов, було визначено момент переходу права власності на частку в ТОВ і в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. у справі № 917/2481/14. У цій постанові суд дійшов висновку про можливість розірвання договору внаслідок того, що оплата переданої частки так і не була проведена. При цьому суд зазначив, що повернення позивачу права власності на корпоративні права можливе шляхом внесення змін до статуту підприємства та наступної державної реєстрації змін до установчих документів.

А в розділі IV Довідки було звернено увагу на те, що правочин про відчуження частки не буде завершено, доки загальними зборами учасників не буде затверджено та подано державному реєстратору разом з документами, що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки. Таким порядком керуються й суди (див., зокрема, рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2015 р. у справі № 910/27234/14).

Держкомпідприємництва в п. 4 листа від 16.04.2004 р. № 2475 також висловило думку про те, що новий учасник товариства має право підписувати зміни до установчих документів після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів господарського товариства, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників).

Майте на увазі: якщо покупець частки у ТОВ вчасно не здійснить оплату за отриману частку, це може бути підставою для розірвання договору. До того ж це можливо і в тому випадку, якщо продавець частки не надсилав претензій щодо проведення оплати.

Суди у таких випадках орієнтуються на норми ч. 1 ст. 692 ЦКУ, згідно з якими оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто в ситуації, коли договором купівлі-продажу частки ТОВ не передбачений окремий порядок здійснення оплати за отриману частку, вона повинна бути оплачена одразу ж після передання її новому власнику (див. з цього приводу постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. у справі № 917/2481/1414).

Специфіка відчуження корпоративних прав в АТ

Акціонери публічного АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства (ч. 1 ст. 7 Закону № 514).

Статутом приватного АТ може бути передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі (ч. 2 ст. 7 Закону № 514). Якщо така умова у статуті є, діють наступні правила.

Акціонер приватного АТ, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний у письмовій формі повідомити про це інших акціонерів АТ із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій (ч. 4 ст. 7 Закону № 514).

Акціонери приватного АТ мають переважне право на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачений статутом товариства (він не може бути менше 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення).

Строк переважного права припиняється у випадку, якщо до його закінчення від усіх акціонерів товариства отримано письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

Якщо акціонери приватного АТ не скористаються протягом зазначеного строку переважним правом на придбання всіх акцій, які пропонувалися для продажу, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, доведених до відома акціонерів товариства.

У разі порушення переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства має право протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення, вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов'язків покупця акцій (ч. 5 ст. 7 Закону № 514).

Переважне право АТ на придбання акцій власної емісії, що пропонуються їх власником до відчуження третім особам, не допускається (ч. 9 ст. 7 Закону № 514). Тобто власник не зобов'язаний продавати акції самому АТ.

У той же час АТ має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів (ч. 1 ст. 66 Закону № 514).

Ціна викупу акцій не може бути меншою за їх ринкову вартість, визначену відповідно до ст. 8 Закону № 514. Оплата акцій, що викуповуються, здійснюється у грошовій формі. Товариство зобов'язано придбати акції у кожного акціонера, який приймає (акцептує) пропозицію (оферту) про викуп акцій, за ціною, зазначеною у рішенні загальних зборів.

Правочини щодо переходу права власності на акції до товариства, вчинені протягом терміну, зазначеного в рішенні загальних зборів, за ціною, відмінною від ціни, вказаної у такому рішенні, є нікчемними (ч. 1 ст. 66 Закону № 514).

Товариство зобов'язане протягом року з моменту викупу:

1) продати викуплені товариством акції або

2) анулювати акції відповідно до рішення загальних зборів, яким було передбачено викуп товариством власних акцій.

Ціна продажу викуплених товариством акцій не може бути меншою за їх ринкову вартість, визначену відповідно до ст. 8 Закону № 514. Правочини щодо переходу права власності на викуплені товариством акції, вчинені з порушенням зазначених вимог, є нікчемними (ч. 3 ст. 66 Закону № 514).

Обмеження щодо викупу акцій АТ встановлені у ст. 67 Закону № 514. Умови, за яких АТ зобов'язане викупити акції на вимогу акціонерів, вказані у ст. 68 Закону № 514, порядок реалізації таких прав викладено у ст. 69 даного Закону.

Акції є іменними цінними паперами, які існують виключно в бездокументарній формі (ч. 2 ст. 20 Закону № 514, ч. 3 ст. 6 Закону № 3480). Тому перехід прав власності на акції відбувається відповідно до особливостей роботи Національної депозитарної системи (ч. 3 ст. 4 Закону № 3480). Ці умови вказані, зокрема, у ст. 6 Закону № 5178.

Також на тему купівлі-продажу корпоративних прав можна дізнатися з матеріалів видання "БУХГАЛТЕР&ЗАКОН":

"Купівля-продаж корпоративних прав в ТОВ: правила обліку" (№ 27 за 2015 р.);

"Викуп корпоративних прав самим ТОВ: особливості обліку" (№ 27 за 2015 р.);

"Купівля-продаж корпоративних прав в АТ: особливості обліку" (№ 27 за 2015 рік);

"Корпоративні права ТОВ продає засновник-фізособа: особливості обліку" (№ 27 за 2015 рік).

1. ПКУПодатковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. ЦКУ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. ГКУГосподарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

4. Закон № 514Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI.

5. Закон № 1576Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII.

6. Закон № 3480Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

7. Закон № 5178Закон України "Про депозитарну систему України" від 06.07.2012 р. № 5178-VI.

8. Закон № 755Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV.

9. Постанова № 13постанова Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

10. Рекомендаціїрекомендації Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

11. ДовідкаДовідка за результатами узагальнення судової практики вирішення спорів про корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав від 01.02.2014 р.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua