У світлі останніх подій актуальною темою для бізнесу є процес деофшоризації в Україні. Після публічної заяви Президента України про затвердження концепції та створення робочої групи з розробки законопроектів з метою деофшоризації залишається відкритою низка питань, зокрема, які саме зміни буде прийнято, як швидко цей процес розпочнеться й завершиться, а головне – якими будуть наслідки для українського бізнесу.
Перші кроки на шляху до деофшоризації
Помилковим є твердження про те, що процес деофшоризації в Україні розпочався лише після підписання Президентом України Указу № 180/2016. Перші кроки в боротьбі з агресивним податковим плануванням було здійснено в 2013 році із впровадженням інституту трансферного ціноутворення (ТЦУ) шляхом прийняття Закону № 408-VII з урахуванням рекомендацій ОЕСР. У ПКУ з'явилося поняття контрольованих операцій, якими вважаються:
– операції з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг з пов'язаними особами – нерезидентами;
– ЗЕД-операції через комісіонерів;
– операції з контрагентом-нерезидентом з Переліку № 977.
Операції, що підпадають під вищезазначені критерії, для визнання їх контрольованими повинні одночасно відповідати таким умовам:
– річний дохід платника податків перевищує 50 млн. грн. на рік (з вирахуванням непрямих податків) за податковий (звітний) період;
– розмір операцій платника податків з кожним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (з вирахуванням непрямих податків) за податковий (звітний) період (ст. 39 ПКУ).
Законом № 1701 було внесено вимоги щодо подання державному реєстратору під час реєстрації юридичної особи інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, а також інформації про кінцевого власника засновника, якщо засновник є юридичною особою. На практиці мало хто надає таку інформацію, хоча санкція статті 16611 КпАП передбачає накладення штрафу в розмірі від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правило тонкої капіталізації, зазначене в п. 140.2 ПКУ, передбачає, що платник податків, у якого сума податкових зобов'язань перед пов'язаними особами – нерезидентами перевищує суму капіталу більш ніж в 3,5 рази, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування.
Ще одним кроком на шляху до деофшоризації стало правило щодо віднесення витрат за операціями з нерезидентами з Переліку № 977-р на витрати в розмірі не більше 70 %. Таким чином, у разі купівлі товарів (послуг) в офшорної компанії (наприклад, Беліз) на суму 1 млн. грн. на витрати може бути віднесено лише 70 %, тобто 700 тис. грн.
Новий етап деофшоризації в Україні
Попередньо, відповідно до Указу № 180/2016, зміни торкнуться "удосконалення процедур контролю за ТЦУ та виведенням доходів за кордон, запровадження правил стосовно контрольованих іноземних компаній, протидії агресивному податковому плануванню, а також питань лібералізації валютного законодавства України".
До офіційного оголошення про деофшоризацію до Верховної Ради України було подано проекти Законів № 4380 і № 4381, якими передбачається запровадження такого.
Політично значима особа відповідно до пропонованих змін повинна задекларувати свою власність в офшорі й сплатити державне мито в розмірі від 20 % залежно від бази оподаткування.
При оформленні договору про приватизацію базою оподаткування є вартість об'єкта приватизації, тому державне мито становитиме 100 % від об'єкта оподаткування.
Уводяться поняття анонімної компанії, анонімної особи, а також анонімного рахунка та банку з офшорним статусом.
Як відомо, інститут трасту в Україні відсутній. Проект Закону № 4380 пропонує дефініцію, відповідно до якої трастом вважатиметься система правовідносин, оформлених договором, за яким засновник трасту передає свої активи в повне або обмежене управління (розпорядження), яке здійснюватиметься від імені трасту або від власного імені, але в інтересах засновника трасту або в інтересах бенефіціара.
Податковий суверенітет країни планується визначити як "сукупність виключних прав країни на запровадження, зміну та скасування національних податків і пільг у власних податкових юрисдикціях, прав на вирішення будь-яких податкових спорів, встановлення юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства та інших прав на адміністрування податків, які випливають із змісту загального політичного суверенітету". Передбачається, що країни можуть бути віднесені до трьох категорій: країни з повним податковим суверенітетом, з обмеженим, а також країни, не наділені податковим суверенітетом. Віднесення до певної категорії залежить від рівня володіння суверенними правами.
До країн з обмеженим суверенітетом планують віднести країну, у межах якої створено офшорні зони, на які країна не поширює свій суверенітет. Наприклад, з прийняттям змін до чинного законодавства країною з обмеженим суверенітетом вважатиметься Великобританія, з огляду на підпорядкованість Британських Віргінських островів, внесених до чинного Переліку офшорних зон, а також США через підпорядкованість Американських Віргінських Островів, що також містяться в Переліку офшорних зон.
Відповідно країною без податкового суверенітету визнається країна, яка або передає свої суверенні права на користь будь-якої іншої країни / міжнародної організації / будь-якому суб'єктові недержавної власності іншої країни / суб'єктові права приватної власності, або не є членом ООН.
Україна наділяється повним податковим суверенітетом, який є невід'ємною частиною загального (політичного) суверенітету.
Офшорні податкові юрисдикції розділять на офшорні країни й офшорні зони.
Обмін і розкриття податкової інформації не здійснюватиметься з країнами, які не мають податкового суверенітету в розумінні проекту Закону № 4380. Однак це не позбавляє права центральний орган виконавчої влади укласти міжвідомчий договір про обмін податковою інформацією з уповноваженим органом офшорної зони.
Компанія, інкорпорована в офшорній юрисдикції, може отримати неофшорний статус після надання компетентним органом іноземної держави документа, що підтверджує факт інкорпорації такої компанії (Декларація про неофшорний статус) і невключення такої компанії до переліку офшорних за критеріями, встановленими таким компетентним органом.
Крім цього, передбачається створення Єдиного державного реєстру офшорних юрисдикцій і типів офшорних компаній.
У разі неподання Декларації про неофшорний статус операція визнається нікчемною. Таким чином, Декларація є істотною умовою здійснення операції.
Варто відзначити, що в проекті Закону № 4380 міститься перелік окремих типів оншорних компаній, які мають ознаки офшорних компаній. Для здійснення контрольованої операції контрагент – резидент оншорної компанії, що підпадає під ознаки офшорної компанії, повинен подати Декларацію про неофшорний статус. В іншому разі операція буде визнана нікчемною.
Наслідком прийняття вищевикладених положень буде підпадання 136 країн і територій під визначення офшорів, що спричинить низку складнощів.
Зокрема, контролюючі органи юрисдикцій, в яких зареєстровано компанії, що підпадають під ознаки офшорних, повинні узгодити порядок видачі Декларацій про неофшорний статус з контролюючими органами України. Механізм реалізації цього положення не передбачений, а в разі відсутності домовленості з контролюючими органами інших держав настануть незворотні негативні наслідки для українського бізнесу.
Нульове декларування фізичних осіб – резидентів України
Після оголошення про деофшоризацію ДФС заявила про намір проведення нульового декларування, яке торкнеться всіх фізичних осіб – резидентів України.
Як відзначають чиновники ДФС, нульове декларування є межею між минулим і майбутнім, в якому громадяни будуть зобов'язані звітувати й сплачувати податки з усіх отриманих доходів. З метою одержання повної та достовірної інформації про всі активи, які прямо або побічно знаходяться у власності фізичних осіб – резидентів, планується проведення нульового декларування. При цьому держава повинна забезпечити сплату податків за зниженими ставками, а також не застосовувати санкції до осіб, які задекларували активи.
Деофшоризація в Україні й у світі
На сьогодні вичерпного переліку змін, які планується внести до чинного законодавства внаслідок деофшоризації, в Україні немає, однак, з досвіду Євросоюзу, Російської Федерації, а також згідно з рекомендаціями та Планом BEPS ОЕСР можна стверджувати, що зміни торкнуться впровадження інституту контрольованих іноземних компаній (КІК) і подальшого оподаткування КІК, участі в обміні податковою інформацією, запровадження вимог щодо фактичної присутності, розкриття інформації про пов'язаних осіб у межах ТЦУ, протидії розмиттю оподатковуваної бази тощо. Відповідно до передбачуваних змін юрособа – нерезидент України вважатиметься КІК, якщо контроль здійснюється фізичними або юридичними особами – резидентами України. Що ж до реалізації обміну податковою інформацією, недостатньо приєднатися до Конвенції № ETS 127, а також підписати угоди TIEA з кожною державою. Україна повинна створити належні умови для обміну податковою інформацією, що включає IT-інфраструктуру, створення умов щодо захисту й безпеки податкової інформації, а також забезпечення якості податкової інформації не гірше, ніж у приймаючої (такої, що дає) сторони. Попередньо обмін податковою інформацією України з іншими країнами має розпочатися з 2017 року. Вимоги щодо фактичної присутності передбачають наявність так званого substance у компаній, тобто для мінімізації зловживань використання Угоди про уникнення подвійного оподаткування (УПУПО) як інструменту для зменшення оподаткування компанії повинні мати реальний офіс зі співробітниками, працевлаштованого місцевого директора, який одержує заробітну плату й розуміє, чим займається його компанія. Крім цього, компанія повинна нести реальні ризики.
Практичні рекомендації в роботі з нерезидентами
Незалежно від того, за яким сценарієм розвиватиметься деофшоризація в Україні, бізнес на сьогодні повинен ураховувати низку рекомендацій.
1. Перевірка безпечності іноземного контрагента. Необхідно впевнитися, що компанія має фактичну присутність у місці реєстрації (реально діючий офіс), а також необхідна наявність повноважень у підписанта.
2. Уникати взаємодії з компаніями з "масовими" директорами й "масовими" юридичними адресами – ця вимога найбільш актуальна при взаємодії з контрагентами з низькоподаткових гаваней.
3. У роботі з іноземними контрагентами необхідно враховувати індикатори підозрілих фінансових операцій, зазначених у листі НБУ від 18.12.2015 р. № 25-02002/101317, за наявності яких банк може визнати операцію підозрілою й затребувати надання додаткової документації.
3.1. Зокрема, обсяг фінансових операцій повинен відповідати обсягам звичайної ділової активності юридичної особи. У разі якщо ви закуповували регулярно 3 фури бананів, а потім вирішили закупити 7 фур, то така операція визнається сумнівною, а значить, фінансову операцію буде припинено до з'ясування обставин банком.
3.2. Якщо вид продукції/робіт/послуг, які є предметом зовнішньоекономічного контракту, не характерний для звичайної діяльності юридичної особи. Фактично, якщо ваша компанія закуповувала банани, а цього разу вирішила закупити клавіатури, така операція також вважатиметься сумнівною.
3.3. Іноземний контрагент зареєстрований в офшорній юрисдикції, яка не виконує рекомендації міжурядових організацій по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
3.4. Банк вашого контрагента знаходиться в країнах Балтії, а місцезнаходження контрагента – за межами Балтії. Таким чином, якщо компанія контрагента зареєстрована, приміром, у Великобританії, а рахунок відкритий у Латвії, операція з таким контрагентом буде визнана сумнівною.
Про застосування офшорних компаній в податковому плануванні дізнайтеся з матеріалів видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 21 за 2016 рік):
"Застосування офшорних компаній у податковому плануванні: загальні моменти";
"Практичні поради щодо застосування офшорних компаній у податковому плануванні".
1. ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
2. КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
3. BEPS – Action Plan on Base Erosing and Profit Shifting (OECD) від 19.07.2013 р.
4. Указ № 180/2016 – Указ Президента України "Про заходи щодо протидії зменшенню податкової бази і переміщенню прибутків за кордон" від 28.04.2016 р. № 180/2016.
5. Закон № 408-VII – Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 р. № 408-VII.
6. Закон № 1701-VII – Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів" від 14.10.2016 р. № 1701-VII.
7. Перелік № 977-р – Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабміну від 16.09.2015 р. № 977-р.
8. Перелік офшорних зон – Перелік офшорних зон, затверджений розпорядженням Кабміну від 23.02.2011 р. № 143-р.
9. Проект Закону № 4380 – проект Закону "Про податковий суверенітет України та офшорні компанії" від 12.04.2016 р. № 4380.
10. Проект Закону № 4381 – проект Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про податковий суверенітет України та офшорні компанії" від 12.04.2016 р. № 4381.
11. Конвенція № ETS 127 – Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25.01.88 р.
