Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Податок на виведений капітал vs податок на прибуток: про що сперечаються "у верхах"
Юрій Циганок, сертифікований спеціаліст IAS IPFM, СAP, керівник бухгалтерського напрямку, ЛІГА:ЗАКОН

"Нацрада реформ підтримала запровадження податку на виведений капітал з 2018 р." – ця новина минулого тижня облетіла всі ділові інтернет-ресурси. А тим часом серед експертів, депутатів і мінфінівських чиновників уже майже рік тривають неабиякі баталії з цього приводу. І хоча до 2018 року ще багато чого зміниться, проте оскільки ця тема викликала такий ажіотаж, ми вже зараз коротко знайомимо вас з тим, чим можуть замінити звичний податок на прибуток.

Насправді ідея податку на виведений капітал не нова. Ця модель оподаткування з 2000 року працює в Естонії, яка в рейтингу Doing Business за легкістю ведення бізнесу займає 12 місце (для порівняння, Україна – 80-е)*.

* Станом на червень 2016 р. (див. http://www.doingbusiness.org/Rankings).

В Україні ця модель уперше була запропонована в торішньому ліберальному законопроекті № 3357, багато положень якого втілилися потім у Законі № 909. Багато, проте не всі. Ідея податку на виведений капітал виявилася для України занадто революційною, тому багатьма була прийнята у штики, як у парламенті, так і в уряді. Розійшлися думки й в експертному середовищі. Тож рік тому ця ідея виявилася непрохідною.

На сьогодні законопроект про податок на виведений капітал вже живе своїм окремим життям. Його автори активно співпрацюють з Комітетом ВР з питань податкової та митної політики. І оскільки Національна рада реформ схвалила запровадження податку на виведений капітал з 2018 року, то можна очікувати, що після обговорення й доопрацювання саме цей проект, найімовірніше, і буде подано до парламенту. Так що ми з вами вже зараз можемо зрозуміти, яких нововведень від нього чекати.

Податок на виведений капітал: від ідеї...

Будь-який бізнес існує, насамперед, щоб заробляти гроші для власника (а інакше це не бізнес, а щось інше). Поки гроші обертаються в бізнесі, вони створюють додану вартість, забезпечують робочі місця, надходження до бюджету від ПДВ і ПДФО, наповнюють Пенсійний фонд. Вилучати частину прибутку на цьому етапі не лише безглуздо, а й навіть шкідливо для економіки в перспективі – вважають ідеологи податку на виведений капітал. І тому пропонують брати податок уже "на виході" – коли гроші відправляються до власника у вигляді дивідендів або інших благ.

Основна ідея податку на виведений капітал: прибуток, отриманий підприємством, не оподатковується доти, поки він не виплачується власникам у формі дивідендів і прирівняних до них платежів.

... до її втілення

Ідея, як бачимо, добра. Важливо те, як вона буде реалізована. Розглянемо ключові положення законопроекту, яким розділ III ПКУ запропоновано вчергове викласти в новій редакції (вчергове – оскільки він уже радикально змінювався з 01.01.2015 р.).

Об'єкт оподаткування хочуть визначити як:

… операції, які призводять до вилучення (в тому числі шляхом їх недоотримання) коштів, товарів (в тому числі необоротних активів) від господарської діяльності платника податку, що здійснюється на території України.

Дещо забігаючи наперед, зауважимо, що слова "в тому числі шляхом їх недоотримання" вказують на те, що до виведеного капіталу прирівнюють і недоотримані доходи від "дружніх" контрагентів – неплатників податку на виведений капітал. Інколи для визначення бази оподаткування в таких випадках використовуватимуть звичайну ціну.

Якщо говорити саме про операції з виведення капіталу, то до них належать:

• виплата дивідендів на користь неплатника податку на виведений капітал;

• виплати в грошовій і натуральній формі на користь власника корпоративних прав, навіть якщо вони не оформлені як дивіденди.

Крім того, до операцій з виведення капіталу прирівнюються виплати:

• процентів, комісій за позиками на користь пов'язаних осіб – нерезидентів;

• страхових платежів на користь нерезидентів;

• фінансової допомоги неплатникові податку на виведений капітал, а також безоплатне надання товарів, робіт, послуг;

• будь-які нецільові виплати в грошовій та/або натуральній формі, що здійснюються неприбутковими організаціями (причому для них це загрожує втратою "неприбуткового" статусу);

• інвестицій в об'єкти за межами України, як у грошовій, так і негрошовій формі;

• роялті;

• внесків до статутного капіталу, довірче управління або в спільну діяльність, перераховані/передані неплатникам податку на виведений капітал у грошовій та/або натуральній формі,

• а також дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поставлені неплатникам цього податку.

І нарешті, передбачено операції, за якими потрібно буде самостійно робити донарахування податку:

• контрольовані операції в рамках ТЦУ, умови яких не відповідають принципу "витягнутої руки";

• роялті на користь офшорних нерезидентів або тих, у країні яких роялті не оподатковується, і за правами, які вперше виникли в Україні;

• продаж товарів неплатникам податку на виведений капітал (тут використовуватимуться звичайні ціни).

Платники податку – юрособи-резиденти та постійні представництва нерезидентів. Що ж до юросіб-нерезидентів, то щоб працювати з ними в Україні, резидент зобов'язаний буде впевнитися, що нерезидент відкрив тут постійне представництво.

Здавалося б, обклали з усіх боків, щоб і миша не пробігла. Але ні, у законопроекті нам не вдалося виявити донарахування у разі придбання товарів, робіт, послуг за цінами вище за звичайні у неплатників податку на виведений капітал. Це очевидна діра. Не виключено, що наші спритні (не)платники податків знайдуть й інші способи маскування виведення капіталу.

Ставки податку передбачено дві:

• 15 % – з операцій з виведення капіталу безпосередньо власникам (дивіденди та інші прямі виплати в грошовій та натуральній формі, навіть якщо вони не оформлені як дивіденди);

• 20 % – з операцій, які прирівнюються до виведення капіталу, і для донарахувань.

Схоже на приз "за чесність": маскуєш виведення капіталу під усякі "проценти та роялті офшорним нерезидентам" – сплачуєш 20 %. Офіційно сплачуєш дивіденди – отримай ставку на 5 відсоткових пунктів нижче. А якщо повертаєш інвестиції в межах первісного внеску до статутного капіталу – не сплачуєш нічого.

І на закуску ще одна "булочка" від авторів законопроекту: можливість зарахування переплат з податку на прибуток, що накопичилися, у рахунок сплати податку на виведений капітал.

За і проти

Плюси такої моделі оподаткування очевидні:

1) створюються стимули для ділової та інвестиційної активності. Як показав досвід Естонії, до країни відразу збільшився приплив іноземних інвестицій. Разом з тим інвестори-резиденти чомусь не поспішили нарощувати свою активність. Вочевидь, не повірили такому щастю;

2) у підприємств немає необхідності занижувати фінансовий результат, а отже, фінансова звітність підприємств може стати більш прозорою й привабливою для інвесторів і банків;

3) податкові зобов'язання легко перевіряти, адже операції, що віднесені до об'єкта оподаткування, складно приховати. Податківцям досить буде проконтролювати факт наявності таких операцій. Відповідно, зникне тема для спорів: "можна чи не можна відносити до витрат?", "чи потрібно коригувати?" (хоча привід для спекуляцій навколо звичайних цін однаково залишиться).

Опоненти ставлять зустрічні критичні запитання:

1. Якщо цей податок такий ефективний, то чому його дотепер не впровадила жодна країна, крім Естонії? У більшості розвинених економік світу справляється корпоративний податок, що є аналогом нашого податку на прибуток.

2. Чим закрити діру в бюджеті, яка неминуче утворюється після відмови від податку на прибуток? Але ж в Естонії так і трапилося: спочатку надходження від нового податку виявилися вдвічі менше, ніж від податку на прибуток.

3. Не чи будуть компанії просто "переводити в готівку" кошти, прикриваючись купівлею яких-небудь фіктивних послуг, замість того щоб сплачувати податок на виведений капітал? Хоча тут якраз відповідь є: при ставці податку 15 % вже немає ніякого сенсу ризикувати.

4. І нарешті, скільки можна мучити бухгалтера черговими змінами?! Але й на це питання теж є відповідь: якщо можна нарешті зробити один раз добре, і більше до цього не повертатися, то чому повинен лякати цей "ще один раз"? Тим більше що відпаде потреба у спрощеній системі оподаткування: загальна система сама по собі спроститься. Хіба що з ПДВ треба буде щось вирішувати. Адже нинішня 3-я група єдиного податку зі ставкою 5 % без ПДВ – єдиний вихід для бізнесу у сфері послуг, консалтингу та ІТ, де ПДВ перетворюється на 20 % з обороту через відсутність вхідного податку.

Втім, ПДВ з єдиним податком – це вже інша історія. Що ж стосується податку на виведений капітал, то ми не беремося нікого агітувати ні за, ні проти. Тепер ви знаєте, про що сперечаються "у верхах". А висновки кожен зробить сам.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua