Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Договори транспортного експедирування: правові аспекти та документація
Влада Карпова, к. е. н., експертка, ЛІГА:ЗАКОН

Договори транспортного експедирування активно використовуються в підприємницькій діяльності. Важливе значення для операцій із перевезення вантажів має документальне оформлення, про що йтиметься в статті видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН.

Загальні моменти

Особливості укладення договорів транспортного експедирування регламентуються Законом № 1955 і главою 65 ЦКУ. Згідно зі ст. 1 Закону № 1955:

– транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг із організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

– транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

– експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ст. 9 Закону № 1955, ч. 1 ст. 929 ЦКУ).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправлення та одержання вантажу; а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч. 1 ст. 929 ЦКУ).

Зазначеним договором також може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження й вивантаження; сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта; зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення; отримання необхідних для експорту й імпорту документів; виконання митних формальностей тощо). Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі (ст. 9 Закону № 1955, ч. 1 ст. 930 ЦКУ).

Істотними умовами договору транспортного експедирування є такі (ст. 9 Закону № 1955):

1) відомості про сторони договору:

– для юридичних осіб – резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;

– для юридичних осіб – нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

– для фізичних осіб – громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер;

– для фізичних осіб – іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

2) вид послуги експедитора;

3) вид і найменування вантажу;

4) права, обов'язки сторін;

5) відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

6) розмір плати експедитору. Якщо розмір плати не встановлено, клієнт повинен виплатити експедиторові розумну плату (ч. 1 ст. 931 ЦКУ);

7) порядок розрахунків;

8) пункти відправлення та призначення вантажу;

9) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

10) строк (термін) виконання договору;

11) усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 ЦКУ). У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 2 ст. 932 ЦКУ).

Виходячи з викладеного, виділяють два види договорів транспортного експедирування:

1) прямі договори – за якими всі послуги (або певні їх види) експедитор надає самостійно;

2) договори посередницького типу – за якими експедитор лише організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, а ці послуги виконують треті особи.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах із нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ст. 9 Закону № 1955).

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування.

До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування; на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (ст. 9 Закону № 1955).

Документація

При наданні послуг за прямим договором експедитор повинен мати необхідні дозвільні документи. Зокрема, якщо експедитор є безпосереднім перевізником пасажирів або небезпечного вантажу автотранспортом, він повинен одержати відповідну ліцензію (п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону № 222, ст. 9 Закону № 2344). Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом затверджено постановою Кабміну від 02.12.2015 р. № 1001.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, установлених договором (ч. 1 ст. 933 ЦКУ). У разі ненадання клієнтом документів і необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. 3 ст. 933 ЦКУ).

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути (ст. 9 Закону № 1955):

– авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

– міжнародна автомобільна накладна (CMR);

– накладна СМГС (накладна УМВС);

– коносамент (Bill of Lading);

– накладна ЦІМ (CIM);

– вантажна відомість (Cargo Manifest);

– інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При автомобільних перевезеннях основним документом є товарно-транспортна накладна (ТТН).

ТТН – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезенні вантажу та обліку виконаної роботи (розд. 1 Правил № 363).

Положення п. 11.1 розд. 11 Правил № 363 передбачають, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Форму ТТН наведено в додатку 7 до Правил № 363. Водночас ТТН може оформлюватися суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил № 363, за умови наявності в ній інформації про:

– назву документа;

– дату та місце його складення;

– найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;

– найменування та кількість вантажу, його основні характеристики й ознаки, які дають змогу однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер);

– пункти навантаження й розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

ТТН також зазначено в п. 1 Переліку № 207 серед необхідних документів, які повинен мати при собі водій юридичної особи чи фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Таким чином, під час перевезення "чужого" вантажу оформлення ТТН – обов'язкове, що неодноразово зауважували й офіційні органи (див. листи Мінінфраструктури від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14, від 28.05.2014 р. № 5615/25/10-14; листи ДФСУ від 29.10.2015 р. № 22911/6/99-99-19-02-02-15, від 15.01.2016 р. № 621/6/99-99-19-02-02-15). ДФСУ в листі від 04.09.2015 р. № 18936/5/99-99-10-03-02-15 підтвердила можливість використання факсимільного відтворення підпису при оформленні ТТН за письмовою угодою сторін, у якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Видаткова накладна за наявності ТТН потрібна лише тоді, коли в ТТН немає змоги перерахувати всі найменування вантажу. Тоді до ТТН замовник додає документ довільної форми із обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1 – 10 ТТН). При цьому в ТТН вказується, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною й не може використовуватись для розрахунків із замовником (п. 11.7 Правил № 363). Таким додатком може бути й видаткова накладна.

При перевезенні товарів залізничним транспортом оформлюється залізнична накладна, морським – коносамент, авіаційним – авіаційна вантажна накладна (Air Waybill). Склад документів, які оформлюються при перевезенні товарів у зовнішньоекономічній діяльності, наведено в листі Мінінфраструктури від 19.09.2011 р. № 7885/11/10-11, яким було рекомендовано керуватися для виконання завдань податкового обліку в листі ДПСУ від 23.12.2011 р. № 10304/7/15-3417-14. Крім того, перелік документів контролери навели в УПК № 610.

Також на цю тему читайте матеріали видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 48 за 2016 рік):

Договори транспортного експедирування в межах України: облік у експедитора;

Договори транспортного експедирування за кордоном: облік у експедитора.

1. ЦКУЦивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. Закон № 1955Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-IV.

3. Закон № 222Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. № 222-VIII.

4. Закон № 2344Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III.

5. Правила № 363 – Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

6. Перелік № 207 – Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (додаток до постанови Кабміну від 25.02.2009 р. № 207).

7. УПК № 610 – Узагальнююча податкова консультація щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затверджена наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 610.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua