Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Договір доручення: правові аспекти
Ніна Дьяконова, консультантка з бухгалтерського обліку та оподаткування

У підприємницькій практиці договори доручення трапляються рідше, ніж договори комісії. Пов'язано це з тим, що в таких договорах посередник діє від імені довірителя. Але зазвичай указану схему відносин оформлюють агентським договором. Та все ж у деяких випадках буває зручно використовувати саме договір доручення. У цій статті розповімо про правові особливості договору доручення.

Договір доручення: основна характеристика

Порядок укладання договорів доручення регламентує гл. 68 "Доручення" ЦКУ. Так, згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі може бути встановлено строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000 ЦКУ).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності має бути чітко визначено юридичні дії, які належить вчинити повіреному (ч. 1 ст. 1003 ЦКУ).

Законодавство не містить обов'язкових вимог щодо укладання договору доручення в письмовій формі. За загальним правилом ч. 1 ст. 208 ЦКУ в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто на суму більш як 340 грн). Утім задля уникнення проблем із контролюючими органами на практиці сторони укладають договір доручення в письмовій формі незалежно від суми правочину.

Зауважимо, що послуги повіреного в загальному випадку належить оплачувати. Але згідно з ч. 1 ст. 1002 ЦКУ: "повірений має право на плату за виконання своїх обов'язків за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом".

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, її виплачують після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ч. 2 ст. 1002 ЦКУ). Виходячи з цього, плату за послуги повіреного в договорі доручення можна не передбачати, якщо в ньому про це прямо зазначити.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1007 ЦКУ):

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (ч. 1 ст. 1007 ЦКУ). Довіреністю є письмовий документ, який видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦКУ). Тобто за визначенням довіреність належить складати в письмовій формі. Нотаріально завіряти таку довіреність не потрібно, оскільки згідно з ч. 1 ст. 245 ЦКУ форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має відбуватися правочин. Оскільки обов'язкового нотаріального посвідчення договору доручення в законодавстві не передбачено, довіреність, видана в межах такого договору, нотаріальному посвідченню не підлягає.

Повірений зобов'язаний (ч. 1 ст. 1006 ЦКУ):

1) повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про перебіг виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення, а також виправдувальні документи, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все отримане у зв'язку з виконанням доручення.

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі (ч. 1 ст. 1008 ЦКУ):

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя чи повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя чи повіреного.

Якщо договір доручення припинено до того, як доручення було повністю виконано повіреним, довіритель має відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата – також виплатити йому плату пропорційно до виконаної ним роботи. Це положення не застосовують до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення (ч. 1 ст. 1009 ЦКУ).

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник (ч. 2 ст. 1009 ЦКУ).

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник (ч. 3 ст. 1009 ЦКУ).

Відмінні ознаки договору доручення в системі посередницьких договорів

На практиці часто постає питання, за якими саме критеріями договори доручення відрізняються від інших посередницьких договорів. Проаналізуймо ці відмінності в таблиці:

Таблиця

№ з/п

Ознака відмінності

Вид договору

доручення

агентський

комісії

1

Особа, від імені якої діє посередник

клієнт (довіритель) – ст. 1000 ЦКУ

клієнт (суб'єкт господарювання, якого представляє агент) – ст. 295 ГКУ

посередник (комісіонер) – ст. 1011 ЦКУ

2

Зміст договору

юридичні дії – ст. 1000 ЦКУ

укладання угод або сприяння їх укладанню – ст. 297 ГКУ

учинення правочинів – ст. 1011 ЦКУ

3

Можливість передоручення посередником виконання своїх зобов'язань іншій особі (заступнику)

є, якщо це прямо передбачено в договорі або за наявності особливих обставин – ст. 1005 ЦКУ

є, якщо це прямо передбачено в договорі, – ст. 300 ГКУ

є, якщо це прямо передбачено в договорі або у виняткових випадках, якщо цього потребують інтереси комітента, – ст. 1015 ЦКУ

4

Зазначення в договорі з третіми особами факту дій від імені клієнта

вимагається – ст. 1000 ЦКУ

вимагається – ст. 298 ГКУ

не вимагається – ст. 1011 ЦКУ

5

Наявність довіреності, виданої клієнтом посереднику

вимагається – ст. 1007 ЦКУ

не вимагається, але може бути видана – ст. 297 ГКУ

не вимагається – ст. 1011 ЦКУ

Отже, з таблиці видно, що можливість надання фактичних послуг передбачено тільки в агентському договорі. Фактичні послуги в агентському договорі можуть полягати в рекламі товару клієнта з метою пошуку й залучення покупців, дослідження ринку тощо, тобто в діях, що передують укладанню агентом договорів із третіми особами.

Водночас договір доручення передбачає виконання лише юридичних дій, тому послуга повіреного може обмежуватися тільки укладанням договору з третьою особою від імені довірителя, а передання результатів послуг та їх оплата можуть відбуватися без участі повіреного – безпосередньо між довірителем і третьою особою.

Стосовно решти договірних відмінностей зауважимо: ознаки 1, 4 і 5 впливають на те, чи дізнається третя особа ім'я фактичного продавця або покупця товару (послуги), що в низці випадків має істотне значення для посередника.

Діяльність повіреного в Класифікаторі

Діяльність повіреного здебільшого належить до класу 46.1 "Оптова торгівля за винагороду чи на підставі контракту" Класифікатора. Згідно з Класифікацією № 396 ця група охоплює діяльність комісіонерів, товарних брокерів і будь-яких інших посередників в оптовій торгівлі, які здійснюють торгівлю товарами від імені або за рахунок інших осіб чи компаній.

Зокрема, залежно від складу продаваних товарів, діяльність повіреного можна зарахувати до таких груп:

46.11 "Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами";

46.12 "Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами";

46.13 "Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами";

46.14 "Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками";

46.15 "Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами";

46.16 "Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами";

46.17 "Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами";

46.18 "Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами";

46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту".

Ці види діяльності повірений має вказати в заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма 1, затверджена наказом Мін'юсту України від 18.11.2016 р. № 3268/5). Їх же належить зазначити й у гр. 3.3 "послуги згідно з ДКПП" податкової накладної.

Слід зауважити, що вказані вище види діяльності не належать до грошового посередництва, яке входить до групи 64.1, що охоплює одержання коштів у формі перевідних депозитів (депозитів до запитання), тобто засобів, які мають певне грошове вираження й надходять на нерегулярній основі з нефінансових джерел, крім діяльності центрального банку. Тому повірені за бажання можуть обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Документальне оформлення

Задля уникнення неприємностей із партнерами та контролюючими органами сторонам договору доручення слід мати:

1) письмовий договір доручення, у якому буде чітко вказано обов'язки й права повіреного. За потреби (розширення чи скорочення таких прав і обов'язків) до договору можна вносити відповідні зміни, зокрема й шляхом укладання додаткової угоди;

2) документи, що підтверджують факт надання повіреним послуг (акт приймання-передавання наданих послуг, звіт повіреного та ін.);

3) документи, що підтверджують понесені повіреним витрати в межах виконання договору доручення (якщо такі витрати не зараховано до складу винагороди повіреного та їх компенсує довіритель окремо);

4) документ, що підтверджує розрахунок розміру виплачуваної повіреному винагороди (розрахункова відомість тощо);

5) документи, що підтверджують факт виплати винагороди повіреному.

Також на цю тему читайте такі статті:

"Договір доручення на продаж товарів: облік у сторін";

"Договір доручення на купівлю: облік у сторін";

"Договори доручення на продаж товарів у ЗЕД: облік у сторін";

"Договори доручення на придбання товарів у ЗЕД: облік у сторін".

1. ЦКУЦивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ГКУ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

3. Класифікація № 396 – Класифікація видів економічної діяльності. Методологічні основи та пояснення (КВЕД-2010), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 р. № 396.

4. Класифікатор – Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua