Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Довгострокова заборгованість: підходи до дисконтування перехідної заборгованості
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН

Один із проблемних моментів, що виникли після появи Наказу № 379, пов'язаний з особливостями дисконтування "старої" заборгованості, що обліковувалася в балансі на дату набрання чинності цим документом. Офіційних роз'яснень щодо цього питання поки що немає, а позиції незалежних фахівців стосовно обліку такої заборгованості різняться. У цій статті ми розглянемо різні підходи до обліку перехідної довгострокової заборгованості.

Загальні моменти

Наказ № 379, котрим внесено зміни до П(С)БО 10 і П(С)БО 11 щодо обов'язковості дисконтування будь-якої довгострокової заборгованості, набув чинності з 29.10.2019 (див. про облік за новими правилами статтю "Довгострокова заборгованість: яка заборгованість потрапляє під дисконтування").

На жаль, жодних перехідних норм щодо особливостей обліку перехідної довгострокової заборгованості, що обліковувалася в балансі на цю дату, у зазначеному документі немає. На цей момент відсутні будь-які роз'яснення офіційних органів на цю тему.

А тим часом, тут можливі 2 варіанти відображення заборгованості, які залежать від того, як саме трактуються новації, внесені до П(С)БО 10 і П(С)БО 11: як зміна облікової політики чи облікової оцінки. До того ж ці варіанти впливають на фінансові результати (і як наслідок – на податок на прибуток) по-різному (див. статтю "Дисконтування перехідної заборгованості на прикладах").

Облікова політика чи облікова оцінка: аргументи за і проти

Розпочнемо з того, що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності (ст. 1 Закону № 996, п. 3 розд. І НП(С)БО 1).

Отже, до поняття облікової політики включаються:

1) принципи, що використовує підприємство для ведення бухгалтерського обліку та складання фінзвітності;

2) методи, що застосовуються під час оцінки конкретної статті фінансової звітності.

Своєю чергою, облікова оцінка – попередня оцінка, яку використовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами (п. 3 П(С)БО 6).

У загальному випадку облікову оцінку можна охарактеризувати як конкретні вартісні (кількісні) параметри, які використовуються для попередньої оцінки статей фінансової звітності. Процедуру дисконтування довгострокової заборгованості якраз можна віднести до такого кількісного параметра, який використовується для попередньої оцінки відповідних статей фінансової звітності, а саме:

– р. 1040 "Довгострокова дебіторська заборгованість" Балансу (форма № 1);

– р. 1510 "Довгострокові кредити банків" Балансу (форма № 1);

– р. 1515 "Інші довгострокові зобов'язання" Балансу (форма № 1).

Виходячи з цього, оцінку відповідних статей довгострокової заборгованості з використанням процедури дисконтування можна трактувати як облікову оцінку.

Проте тут є один нюанс. Зокрема, згідно з § 35 МСБО 8 зміна застосованої основи оцінки є зміною облікової політики, а не зміною облікової оцінки. У розглянутій ситуації змінилася саме основа оцінки, тому можна стверджувати, що такі зміни слід трактувати як зміну облікової політики.

Прихильники трактування нововведень, що аналізуються, як зміну облікової політики посилаються також на норми п. 9 П(С)БО 6, згідно з якими облікова політика може змінюватися лише в тому випадку, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує П(С)БО, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Виходячи з цього фахівці роблять висновок: якщо змінилися вимоги органу, який затверджує П(С)БО (Мінфіну), ідеться про зміну облікової політики.

Водночас цей аргумент є непереконливим. Зокрема, із п. 9 П(С)БО 6 жодним чином не випливає, що всі зміни, внесені Мінфіном, є обліковою політикою. Просто там наведено випадки, коли прийнята підприємством облікова політика може змінюватися. Серед іншого, це відбувається і в разі зміни мінфінівських вимог. Усього-на-всього.

І все-таки ми вважаємо, що однозначність у питанні інтерпретації мінфінівських нововведень відсутня. Адже чіткого розмежування облікової політики та облікової оцінки ні в П(С)БО, ні в МСБО немає. І до того ж із зазначених правил є винятки. Наприклад, зміна методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів у міжнародній практиці і в нас уважається зміною облікової оцінки, а не політики, що свого часу підтвердив Мінфін у листі від 02.11.2009 р. № 31-34000-20-23-5535/5708.

Пов'язано це з тим, що в різних країнах підходи до інтерпретації змін у методах амортизації відрізняються, у зв'язку з чим запропоновано відносити їх до змін в облікових оцінках.

А в ситуації, коли неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, цю зміну відповідно до п. 14 П(С)БО 6 розглядають і відображають як зміну облікових оцінок. Аналогічні норми застосовуються і в міжнародній практиці. Зокрема, у зазначеному § 35 МСБО 8 визначено, що якщо важко розрізняти зміну облікової політики та зміну облікової оцінки, зміну вважають зміною облікової оцінки. З огляду на викладене, є підстави вважати новації в обліку довгострокової заборгованості також зміною облікової оцінки.

І оскільки варіант з обліковою оцінкою з позиції впливу на облік (зокрема і з податку на прибуток) є більш безпроблемним, цілком можливо, що в майбутньому Мінфін накаже трактувати корективи, що розглядаються, саме як зміну облікової оцінки. Що ж, почекаємо офіційних роз'яснень.

Також на цю тему читайте статті:

"Дисконтування довгострокової заборгованості: особливості процедури";

"Дисконтування довгострокової безвідсоткової заборгованості: особливості процедури".

1. Закон № 996Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV.

2. Наказ № 379 наказ Мінфіну "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" від 16.09.2019 р. № 379.

3. НП(С)БО 1 – Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73.

4. П(С)БО 6 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджене наказом Мінфіну від 28.05.99 р. № 137.

5. П(С)БО 10 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Мінфіну від 08.10.99 р. № 237.

6. П(С)БО 11 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20.

7. МСБО 8Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН
Контакти редакції:
bz@ligazakon.ua