Переоцінка необоротних активів – процедура дорога і клопітка. Причому судова практика свідчить про те, що податківці ретельно досліджують підстави для проведення переоцінки й відображення її результатів у обліку. І все ж таки переоцінка є доволі корисним інструментом, який дає змогу оптимізувати облікові дані. У цій статті видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН розповість про загальні моменти проведення переоцінки необоротних активів.
Випадки проведення переоцінки
Порядок проведення переоцінки основних засобів регламентує НП(С)БО 7, нематеріальних активів – НП(С)БО 8. Водночас переоцінку нематеріальних активів проводять нечасто. Пов'язано це з тим, що згідно з п. 19 НП(С)БО 8 підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Між тим нематеріальні активи активного ринку зазвичай не мають. Тому далі йтиметься про порядок переоцінки основних засобів, з яким підприємства стикаються частіше.
За нормами п. 16 НП(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Мінфін у листі від 20.03.2003 р. № 053-2940 дійшов висновку, що норма НП(С)БО 7 стосовно переоцінки основних засобів не є імперативною та має лише дозвільний характер. Підприємства можуть вести облік основних засобів за пріоритетною – історичною (фактичною, первісною) – вартістю придбання цих об'єктів або за переоціненою вартістю.
Причому на цей лист посилаються й суди. Зокрема, у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 р. у справі № 280/8114/20 суд із посиланням на лист Мінфіну від 20.03.2003 р. № 053-2940 зробив висновок, що норма НП(С)БО 7 стосовно переоцінки основних засобів не є імперативною та має лише дозвільний характер. Тим часом кількісні критерії та якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності визначає керівництво підприємства, якщо такі критерії не встановлено НП(С)БО, іншими нормативно-правовими актами. Отже, рішення про проведення переоцінки основних засобів приймає керівництво підприємства, переоцінка можлива, лише коли різниця між балансовою і справедливою вартістю істотна.
Мінфін рекомендує встановлювати кількісний критерій істотності відхилення залишкової вартості необоротних активів від їхньої справедливої вартості в діапазоні до 10 % справедливої вартості активу або 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства (п. 34 Методрекомендацій № 561, пп. 2.20.1 Методрекомендацій № 635).
Тим часом, як і підтверджують суди, кількісні критерії та якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події і статті фінансової звітності визначає керівництво підприємства, якщо такі критерії не встановлено НП(С)БО, іншими нормативно-правовими актами, виходячи з потреб користувачів такої інформації (пп. 2.20 Методрекомендацій № 635).
З огляду на наведене, підприємство має встановити в розпорядчому документі про облікову політику (положенні про облікову політику):
1) чи проводитиме воно переоцінку необоротних активів. Якщо ні, то потрібно вказати, що підприємство веде облік основних засобів за пріоритетною – історичною (фактичною, первісною) – вартістю придбання цих об'єктів;
2) у разі проведення переоцінки (облік необоротних активів підприємство веде за переоціненою вартістю) слід навести встановлений керівництвом критерій істотності відхилення залишкової вартості необоротних активів від справедливої вартості для проведення переоцінки.
У ситуації, коли підприємство прийняло рішення про переоцінку основних засобів, необхідно врахувати, що відповідно до п. 16 НП(С)БО 7 та п. 34 Методрекомендацій № 561 у разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату проводять переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При цьому переоцінку основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже переоцінювали, надалі потрібно проводити з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу істотно не відрізнялася від справедливої вартості.
Групою основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об'єктів основних засобів (п. 34 Методрекомендацій № 561). Для визначення об'єктів основних засобів, що підлягають обов'язковій переоцінці у складі однієї групи, вочевидь, слід орієнтуватися на групи основних засобів, наведені в п. 5 НП(С)БО 7.
Отже, якщо, скажімо, підприємство вирішило провести переоцінку певного обладнання, доведеться переоцінити всі основні засоби, що входять до групи "Машини та обладнання" (облік яких ведуть на однойменному субрахунку 104).
Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи й бібліотечні фонди, якщо на них нараховують амортизацію методами "50 % і 50 %" або "100 %" вартості, наведеними п. 27 НП(С)БО 7 (п. 16 НП(С)БО 7, п. 34 Методрекомендацій № 561).
На яку дату проводять переоцінку
Згідно з п. 16 НП(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Отже, переоцінку основних засобів здійснюють саме на дату балансу.
Оскільки баланс підприємства за нормами ч. 1 ст. 13 Закону № 996 складають станом на кінець останнього дня кварталу (року), то й переоцінку основних засобів можна проводити станом на кінець останнього дня будь-якого кварталу (року).
Водночас судова практика свідчить про те, що іноді податківці сперечаються з приводу дати проведення переоцінки і не визнають її проведення на дату складання проміжної (квартальної) фінансової звітності.
Зокрема, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 р. у справі № 560/314/19 суд зазначив, що згідно з актом перевірки підприємством на порушення вимог ст. 13 Закону № 996, НП(С)БО 1 та п. 16 НП(С)БО 7 проведено переоцінку основних засобів не на дату балансів 31.12.2016 або 31.12.2017, а на дату – 31.03.2017, тобто на дату складання проміжної фінансової звітності за І квартал 2017 року.
Отже, на думку податкового органу, оскільки ТОВ проведено переоцінку 3 групи основних фондів станом на 31.03.2017 з порушенням вимог порядку проведення переоцінки для цілей бухгалтерського обліку, відповідно, ціллю такої переоцінки на дату складання проміжної фінансової звітності є зменшення залишкової вартості окремих об'єктів (нежитлових приміщень), які надалі було реалізовано, та, як наслідок, – ненарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму перевищення їх залишкової вартості над ціною реалізації.
Водночас суд із таким висновком не погодився і наголосив, що відповідно до п. 16 НП(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
Окрім того, відповідно до ст. 13 Закону № 996 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну фінансову звітність складають щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складають станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Відповідно до ст. ст. 1, 8 Закону № 996 підприємство самостійно визначає принципи, методи і процедури, які використовує для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Зауважимо, що зазвичай контролери погоджуються з проведенням переоцінки на дату складання проміжної звітності. Але якщо ви бажаєте відчувати себе впевненіше, то радимо все ж таки проводити переоцінку на дату складання річної звітності.
Які документи необхідні для проведення переоцінки
Нормативи не містять конкретного складу документів, які оформлюють у разі проведення переоцінки основних засобів. Зокрема, у п. 35 Методрекомендацій № 561 лише вказано, що дані про переоцінку (зміна вартості та зносу) відображають у регістрах аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, Відомість обліку необоротних активів і зносу).
Водночас слід урахувати, що для визначення справедливої вартості основних засобів необхідно залучити незалежного оцінювача (ст. 7 Закону № 2658). Інакше оцінку майна може бути визнано недійсною, що передбачено ст. 8 Закону № 2658. На необхідність залучення незалежного оцінювача для переоцінки об'єктів основних засобів неодноразово звертали увагу офіційні органи (листи Мінфіну від 26.03.2009 р. № 31-34010-10/23-1462/1846, Держкомпідприємництва від 13.10.2005 р. № 8950, від 10.11.2005 р. № 9911). Під час переоцінки потрібно орієнтуватися на вартість без ПДВ, зазначену у звіті про незалежну оцінку (див. лист НБУ від 11.02.2008 р. № 12-112/199-1485).
Окрім того, необхідно мати в наявності розпорядчий документ (наказ, розпорядження) про проведення переоцінки основних засобів. Не завадить також скласти акт проведення переоцінки, який повинен містити обов'язкові реквізити первинного документа, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону № 996.
А от взагалі не складати первинні документи на переоцінку небезпечно. Це підтверджує й судова практика. Наприклад, у постанові ВС від 03.08.2020 р. у справі № 826/13307/18 суд звернув увагу на те, що перевіряльникам не надано документів, які б свідчили про проведення ПрАТ переоцінки нерухомого майна. У зв'язку з цим колегія суддів наголосила, що відсутність первинних документів на підтвердження факту здійснення в попередніх періодах переоцінки основних засобів свідчить на користь висновку про неправомірність і безпідставність відображених позивачем сум за рахунками 100 та 103.
Суд також наголосив, шо відображення в регістрах бухгалтерського обліку здійсненої підприємством переоцінки є обов'язковим.
Також на цю тему читайте статті:
"Переоцінка основних засобів: відображення в бухгалтерському обліку";
"Переоцінка активів: податковий облік";
1. Закон № 996 – Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV.
2. Закон № 2658 – Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-III.
3. НП(С)БО 1 – Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73.
4. НП(С)БО 7 – Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.
5. НП(С)БО 8 – Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. № 242.
6. Методрекомендації № 635 – Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.
7. Методрекомендації № 561 – Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.
_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.
